Ремез

Конкурс "Лучшая пара"

На дурняк і оцет солодкий.

Щоліта ми буваємо в селі. Ввечері ніколи не сидимо вдома. Збираємося з друзями і чого тільки не придумаємо: і в дитячі ігри граємо, і в колесі з гори спускаємось, з "тарзана" стрибаємо, і по чужих садах лазимо.
А наш край Чернігівський динями багатий. Сховався місяць за хмари, темненько стало. Пішли ми на баштан дині красти. Підлізли рачки до поля, обминувши Свиридову сторожову будку. Рвемо дині, мовчки намацуючи найбільші.
Пхаємо, хто куди: за пазуху, в пелену. Нарвали, втекли, сіли біля двору на колодах, їмо, вигризаючи середину, а лушпиння кидаємо в купу, на землю. Сюрчать коники, дзвенить цвіркун, темрява, хоч око виколи. Тільки чвакання і сьорбання заглушують нічні переспіви. Вихваляємося, яких смачних динь нарвали:
- Покуштуйте мою, правда, солодка?
- А в мене солодша і соковитіша!
- Хлопці, а я таких пахучих зроду не їв! Наїлися, животи, як барабани надулися. А вранці, чуємо, мама бабі розказує:
- Сьогодні качок лушпинням нагодувала, цілий тазок біля двору назбирала.
-Мамо, то ми дині їли, - відповідаємо.
- Які дині, там лушпиння від старих огірків-жупляків валялося! Ось так, крадений і оцет виявився солодким!

вернуться к заставке главная карта новости правила магазин призы рейтинги почта